- изживать
- изжить1) (где) проживати, прожити де. -жить век еде - звікувати (вік) де, життя зжити де. [У неволі вік звікує (Грінч.). У цій хаті зросла я, звікувала, зазнала добра й лиха (Коцюб.). Життя зжити - не поле перейти (П. Мирн.)];2) (что) переживати, пережити що, перебувати, перебути що, збувати, збути що, зживати, зжити що. [Ті забобони ми вже пережили (Київ). Перебули одно лихо, перебудем друге (Крим.). Давні наші погляди на власність ми потроху збуваємо, але ще не збули (Крим.)]. -ть себя - см. Изживаться. Изжитый - прожитий, пережитий, перебутий, збутий, геть вижитий. [Хапається за старі, цілком перебуті форми життя (Крим.). Недовіра до нас, колись дуже сильна, тепер справа збута (Крим.). Це вже вижитий настрій (Крим.)].* * *несов.; сов. - изж`ить(что)1) (избавляться от чего-л.) зжива́ти, зжи́ти (зживу́, зживе́ш) и мног. позжива́ти, збува́ти, збу́ти (збу́ду, збу́деш) (що); (искоренять) викорі́нювати и викоріня́ти, ви́коренити и мног. повикорі́нювати и повикоріня́ти (що), збува́тися, збу́тися (чого), позбува́тися, позбу́тися (чого)2) (переживать) пережива́ти, пережи́ти (що); (проживать) прожива́ти, прожи́ти (що); (переносить) перебува́ти, перебу́ти (що)
\изживатьть себя́ — (отживать, устаревать) пережива́ти, пережи́ти (зжива́ти, зжи́ти) себе́, віджива́ти, віджи́ти своє́
3) (сов.: истратить, израсходовать) диал. прожи́ти, ви́тратити; (издержаться) ви́тратитися, прожи́тися
Русско-украинский словарь. 2013.